У 2004 вони робили вигляд, що кажуть правду. Згодом, на парламентських виборах, вони не надто приховували, що брешуть. Нині вони навіть не обтяжують себе необхідністю брехати – взагалі нічого не обіцяють, висловлюються мантрами. На наступних виборах вони скажуть нам – ну, вигадайте щось за нас самі, з чим ми там у вас асоціюємося?

Це однозначно свідчить за те, що політика – таки мистецтво і тому повторює всю еволюцію мистецтва, зокрема живопису. До ХІІІ ст. живопис сповідував канон, тобто не виходив за межі правил.

«Бог є любов», зокрема і в тому смислі, що любові часом вдається перемогти у людині свиню. А іноді навіть рак. 

Візьмемо, для прикладу, моторошну тему – онкохворих дітей. Для них існує гостра проблема донорської крові. Батьки з виряченими очима бігають по Києву в пошуках ще одного донора. Знаходять, але згодом виявляється, що через донорську кров половина онкохворих дітей заражалася гепатитом. Це, для більшості, смерть.

Деінде проблема була розв‘язана зусиллями кількох волонтерів.

Фішкою минулої президентської кампанії було “бандитам – тюрми”. Нині Юля, яка передує в політичних технологіях, бореться не з бандитами, а з бацилами. Це дуже вдале набуття виключного становища: ви всі боретеся зі мною, а я борюся з епідемією.

Взагалі, більше слави від боротьби з невидимим ворогом, позаяк уявні небезпеки страшніші за реальні. 

Це не Юля б’ється з Януковичем. Це сором’язливість змагається з наївністю. Обидва ще не остаточно усвідомлюють власну велич. Інакше б вони не задіювали всих тих співаків. Для прикладу, Полу Маккартні ніколи не спало б на думку підвищувати власну популярність за допомогою Ірини Білик, навіть якби він десь почув її чарівний спів. 

Він послався на спільного знайомого, який давно помер, але той нібито знав його по старих чеченських справах. Хоча сам Асул – лезгин, правозахисник. Стягав данину з машин, які перетинали азербайджано-дагестанський кордон. Потім відсидів 12 років (суворого режиму) в азербайджанській в’язниці, вийшов й оце втік на Україну. Лишитися в Баку не може – уб’ють, повертатися до Дагестану недоцільно – посадять.

«Слава Господу світів!» - сказав Асул. «Ну добре, можеш поки що пожити в офісі» - відповів я.

Туреччину від анархії рятує армія. Якщо хтось колись наведе порядок в Афганістані, то це знову буде Талібан. Росія досі існує завдяки ФСБ.

 А на кого покладатися нам? Незважаючи на надмір даїшників на одеській трасі, Україна дуже неподібна на державу: бутафорський президент, контрсистемний уряд, сором‘язливе СБУ, заплаканий генштаб, невловима прокуратура… проте, у нас гарний прапор. 

Нещодавно з Лук'янівської в'язниці випустили Богдана Хмельницького (це його справжнє ім'я). Просидів під слідством чотири роки, звинувачувався у крадіжці авта. Свого часу турки були вдвічі гуманніші, аніж українські менти: великого тезку нашого терпигорця вони протримали в ув'язненні лише два роки.

Ризикну припустити, що у слідчому ізоляторі №13 немає (і не може бути) нікого на ім'я Цадік Нахман, або Іван Мазепа. Бо саме Мазепа, а не Богдан є архетипом українського політика.

Раніше, щоб висунутися кандидатом в президенти потрібно було зібрати щось 500 тис. підписів. Нині це безглуздя замінили внеском у 500 тис. гривень.

Заради збереження справедливості, відповідну статтю закону варто було б сформулювати так: позаяк раніше всі приносили до ЦВК сфальшовані підписи, то нині внесок можна робити фальшивими гривнями. 

Якось Мухамад зробив зауваження, важливе для всіх, хто прагне пізнати істинну віру: зарозумілість і пихатість властиві власникам верблюдів, натомість спокоєм і статечністю вирізняються власники овець (хадіс 1612 у збірці Сахіда аль бухарі). Себто власники верблюдів подібні на верблюдів, а власники овець — на овець. Наші властивості корелюють з нашою власністю. Нас, власників телевізорів й холодильників, легко перемикати і ми здатні довго зберігати те, що в нас засунули.

Криза економіки минеться. Криза людини через економіку не минеться сама собою. Хто там в нас зараз замість Левітів? Економіці буде значно краще, якщо її знімуть з того кутка, де мають висіти ікони і знову поставлять до стайні. Втім, не варто сподіватися, що цьому сприятиме очікуваний ближчим часом крах монетаристів. Зміниться організація економіки, а не її місце у святцях.

Язичники невиправні – у них знову в моді Маркс. Застарілі теорії вони прагнуть замінити стародавніми. 

Хтось із праведних Халіфів (здається, Омар) переміг в битві і разом зі своїми колегами добивав переможених. Щойно він заніс меча над одним з них, як той плюнув йому в обличчя. Халіф, не вдаривши опустив меча і відійшов геть. Коли згодом запитували: "Чому ж ти не добив його?", він відповідав: "Якби я встиг зарубати його до того, як він плюнув в мене - це був би подвиг на війні за віру. А після плювка - це було б вбивство з образи. А я не вбивця".

Розповідають, що в Німеччині у давні добрі часи було правило - тлумачів Біблії тримати в концтаборі. Цей цікавий звичай варто було б запозичити всім цивілізованим народам. Бо Біблію треба розуміти буквально. Як написано, так і розуміти.

Як православні люди, ми хоча б час від часу маємо читати Біблію і розмірковувати над нею.
Зазвичай, ці розмірковування не є аж надто плідними. Перед сном перегорнути пару сторінок і ще раз переконатися в тому, що Господь всеблагий, ще раз спробувати надихнутися цими давно знайомими рядками, - зазвичай читаються одні і ті самі сторінки і повторюються одні і ті самі цитати, і… солодко заснути. Нам доводиться щоразу спеціально налаштовувати себе на те, щоб ці, давно знайомі, звичні, речі, в яких уже важко віднайти щось нове, пробилися до нашої душі і зробили там яку-небудь роботу.